- корелювати
- [кореил'ува/тие]
-л'у/йу, -л'у/йеиш
Орфоепічний словник української мови. - «Перун». 2008.
Орфоепічний словник української мови. - «Перун». 2008.
корелювати — ю/ю, ю/єш, недок., спец. 1) Поміщати щось в ситуацію, в якій воно знаходиться у відомому співвідношенні з ін. речами. 2) Обчислювати коефіцієнт кореляції … Український тлумачний словник
корелювати — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
корельований — а, е. Дієприкм. пас. мин. ч. до корелювати … Український тлумачний словник
скорелювати — ю/ю, ю/єш. Док. до корелювати … Український тлумачний словник